Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Дюймовочка"
Записи за датою

7 лют. 2017 р.

Обладнання: дошка, ватмани, маркери, набір кольорових зірочок, набір квітів,

Хід заняття.

Вступ.

  1. Вихователь. Доброго дня, шановні батьки! Дуже рада вас всіх бачити на наших зборах.

Вправа «Привітання»

  • Щоб нам було легко спілкуватися я  вам  пропоную   утворити  коло, по черзі передати одне одному

м’яч. Той, у кого в руках є м’яч, відрекомендовується  і  назве якість, що  допомагає спілкуватися з дитиною. Мабуть почну першою я.   Мене звати Ольга, я вважаю що найголовніша якість яка мені допомагає у спілкуванні зі своїми  дітьми, це те що я не тільки мама, а ще друг для своїх дітей. (батьки по черзі розповідають і передають м’яч)

Повідомлення учасникам теми і мети зборів. Тема  наших зборів «На порозі до школи».

Епіграфом нашої зустрічі є народна мудрість (запис на дощці): «Якщо твої плани розраховані на рік — сій жито, якщо на десятиліття саджай дерево, якщо на віки — виховуй дітей».

Залишилося не так багато часу, закінчися зима, пройде весна, а там і літо пролетить швидко  і 1 вересня Ваші діти переступлять поріг школи, щоб затриматися  на 12 років. Перший раз у перший клас! Дошкільник стає школярем, а його батьки — це тепер батьки учня.

—        Вступ до школи  це  переломний момент не тільки в житті кожної дитини, але і в цілому всієї родини. У кожній родині, де підростає шестирічна дитина, останній рік перед школою заповнений не лише приємними очікуваннями та хвилюваннями, але і багато незвичних проблем і тривог. Кожен з батьків замислюються над тим, як складеться шкільне життя дитини. Чи буде воно радісним і успішним? Батьків майбутніх першокласників хвилює безліч питань, пов’язаних з підготовкою дитини до шкільного навчання. Тому на сьогоднішній зустрічі ми розглянемо поняття «готовність дитини до школи», познайомимось з її складовими, навчимося методів, що допоможуть нам підтримувати дитину в найважливіші моменти її життя.

Правила роботи  групи.

—        Для більш ефективної роботи пропоную  такі правила, яких ми будемо дотримувати в ході заняття.

  • Говорити тільки про те, що відбувається в групі в цей момент.
  • Один говорить — решта слухають.
  • Активність кожного члена групи.
  • Добровільна участь у виконанні вправ і завдань.

Вправа «Очікування»

Кожен з вас має певні очікування від сьогоднішньої зустрічі. Подумайте декілька хвилин, запишіть їх на різнокольорових зірочках, прокоментуйте і прикріпіть на плакаті.

Мозкова атака «Готовність до школи — це…».

—        Усі ми хочемо, щоб наші діти були добре підготовлені до школи. Що таке готовність до школи — кожен з нас розуміє по-своєму. Тому пропоную розповісти про асоціації, що у вас викликають слова «готовність до школи».

Більшість батьки під готовністю до школи розуміють тільки вміння дитини читати, рахувати. Читання і рахунок — це навчальні вміння, які дитина набуває в ході навчання. Безумовно, це добре, чудово і звичайно полегшить йому навчання в 1 класі, але це не найважливіше. Важливіше на даному етапі психологічна готовність дитини до шкільного навчання. Чим вище рівень психологічної готовності дитини до шкільного навчання, тим він швидше і без праці адаптується до нових умов, що немало важливо для успішного навчання.

Інформаційне повідомлення «Що таке готовність дитини до навчання у школі»

Можна сказати, що є дві критерії готовності дитини до школи — фізіологічна та психічна готовність. У свою чергу психологічна готовність складається з інтелектуальної, емоційної, соціальної, мотиваційної. Щоб успішно навчатись у школі, потрібні сили.

 Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров’я. Хороший фізичний розвиток допоможе дитині витримати відповідні навантаження, адже біологічно зріла дитина швидко адаптується до нових умов і легше сприймає нові навчальні навантаження.

Психологічна готовність до школи — це такий рівень психологічного розвитку дитини, що створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

Емоційно-вольова готовність — це вміння керувати своєю поведінкою, переключати увагу з одного предмета на інший, стримувати свої імпульси, докладати зусилля для виконання завдання.

Інтелектуальна готовність — три основних компоненти: засвоєння певного обсягу знань про природу, життя людей, світ мистецтва та предметного середовища; відповідний рівень психічних процесів, мовлення і мислення; сформованість елементів навчальної діяльності.

Мотиваційна готовність сформована, якщо в дитини є бажання ходити до школи, прагнення здобувати знання, дізнаватися нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль школяра. 1 тут багато чого залежить від вас, шановні батьки! Не залякуйте малюка школою, фразами на зразок: «Ось підеш у школу, там тобі покажуть!». Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Соціальна зрілість — свідома регуляція поведінки; розвиток особистості дитини впродовж усього її дошкільного дитинства; сформованість моральних якостей, що допомагають дитині ввійти у новий Колектив.

Мовленнєво-комунікативна готовність — це достатній запас слів, правильна звуковимова, володіння граматичною будовою мовлення та навичками спілкування, уміння встановлювати контакт із дорослими та

однолітками.

  1. «МОВЛЕННЯ ПЕРШОКЛАСНИКА»
  • Хочу звернути вашу увагу на мовлення дитини.

 Як розмовляє ваша дитина?

Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рівень мовленнєвого розвитку.

На час вступу до школи дитина:

— оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чітко й зрозуміло;

— вимовляє всі звуки, не замінює, не пропускає і не спотворює їх у словах;

— має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;

— будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді, числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані дієслова;

— може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, розкрити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.

Усі ці вміння та навички дадуть змогу дитині вже на початку навчання в школі успішно оволодівати програмовим матеріалом. Лише та дитина, яка успішно пройшла всі ці кроки, може вважатися психологічно готовою до школи.   Хочу вам запропонувати

тест  «Батьки майбутнього першокласника»

У кожній парі тверджень виберіть твердження під літерою «А» або «Б».

Твердження:

1 .А. Якщо дитина не хоче, її завжди можна змусити.

Б. Не слід нав’язувати себе дитині, якщо вона чогось не хоче, краще поду мати, чому вона не хоче цього робити.

  1. А. Відмовляються зазвичай діти, які не звикли до слова «потрібно».

Б. Насильницькі методи множать дефекти особистості та небажаної форми поводження.

  1. А. Дітей не повинні цікавити емоції та внутрішні переживання дорослих.

Б. Емоції дорослих, незалежно від їхньої волі, впливають на стан дітей, передаються їм, викликають відповідні почуття.

  1. А. Дитина не повинна ніколи забувати про те, що дорослі старші, розумніші, досвідченіші за неї.

Б. Співпрацювати з дітьми означає бути з ними «на рівних», зокрема співати, грати, малювати тощо.

  1. А. Наголошуючи на помилках дитини, ми рятуємо її від них!

Б. Негативна оцінка шкодить добробуту дитини.

6.А. Роблячи щось, дитина повинна усвідомлювати, хороше воно чи погане з погляду дорослих.

Б. Дитина не боїться припускатися помилок або невдач, якщо знає, що її завжди приймуть і зрозуміють дорослі.

7.А. Дітей необхідно вчити, наводячи на гарні приклади.

Б. У дітей виникають комплекси, коли їх із кимось порівнюють.

8 А. Дитина повинна постійно бути предметом уваги симпатій дорослих.

Б. Дитина оточена усюди симпатією й увагою, обтяжена неприємними переживаннями, роздратування, тривоги або страху…

9.А. Чим старша дитина, тим важливіші для неї знаки уваги і підтримка дорослих.

Б. Дитині будь-якого віку для емоційного благополуччя необхідні дотики, жести, погляди, що виражають любов і схвалення дорослих.

Оцінювання результатів

За кожну обрану відповідь «Б» додайте собі 1 бал.  Підсумуйте отримані бали.

Якщо ви набрали 7 і більше балів, то можна стверджувати, що ви готові надати правильну допомогу своїй дитині у процесі її адаптації до навчання у школі. У вас є необхідний запас психологічно-педагогічних знань, а також ви чудово «відчуваєте» свою дитину. І вам, і вашій дитині можна лише позаздрити!

Отримані 4-6 балів свідчать про те, що ваші вчинки стосовно дитини не завжди надають їй очікувану допомогу. Мабуть, ви належите до керівника своєї дитини, а не людини, яка ненав’язливо «супроводжує» її у процесі адаптації до школи. Але не все втрачено: вам будуть корисними поради психолога. Придивіться до себе: чи не занадто ви авторитарні зі своєю дитиною?

Набрані 3 і менше балів засвідчують, що ви, мабуть, не усвідомлюєте роль батьків у процесі адаптації дитини до школи. Якщо ви дійсно хочете допомогти своїй дитині, то розв’яжіть це питання.

  1. Відповідальність батьків за здоров’я , навчання та виховання дитини.

      Відповідальність за те, яким буде шкільне майбутнє дитини в повній мірі лежить на батьках. Тобто дуже важливо, якими саме ви є батьками! Є гарний вірш з цього приводу:

Если вы родители — ласкатели, хвалители.

Если вы родители — прощатели, любители.

Если разрешатели, кyпители, дарители.

Тогда вы не родители, а просто восхитители!

А если вы родители — ворчатели,сердители.

А если вы родители — рyгатели, стыдители.

Гyлять не отпyскатели, собакозапретители…

То знаете, родители, Вы просто крокодители!

Батьки — це перші й найважливіші вчителі дитини. Саме домівка є першою школою, що найбільше впливає на формування всіх цінностей дитини. Життя сім’ї тим і сильне, що його враження постійні, діють непомітно, як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами і тата. Тому не забувайте що батьки несуть відповідальність за здоров’я , навчання та виховання дитини

А зміст виховання, відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї визначає стаття 59 Закону України «Про освіту»:

  1. Виховання у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
  2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
  3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

— постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей,

— створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

— поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної та рідної мови, сім’ї, старших за віком;

— сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

— виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини та інші.

Батьківському колективу пропонується обговорити наступні ситуації.

  1. СИТУАЦІЯ . Шестирічний Павлик дуже полюбляє рахувати. Батьки помітили, що цей вид діяльності дається їхньому синові легше, ніж решта, а також приносить хлопчику неабияке задоволення. Мама й тато Павлика розходяться в думках з цього приводу: батько вважає, що саме лічбі і треба приділяти якомога більше уваги, займаючись з малюком (адже у дитини є здібності), мама зауважує, що хлопчик добре рахує, отже, краще вчити дитину того, що їй дається важче (розвивати мовлення, навчати малювати, залучати до спорту тощо).

Запитання до дискусії:

  • Хто з батьків Павлика, на вашу думку, має рацію?
  • Чому ви так вважаєте?
  • Які наслідки може мати помилковий підхід до цього питання?

Думка педагога:

Дійсно, часто трапляється так, що батьки, помітивши, що якийсь вид діяльності дається дитині легше, ніж решта, а тому і приносить малюку більше задоволення, вважають необхідним приділяти цій справі виключну увагу. Такої думки, як ми бачимо, тато Павлика. Йому здається, що до занять з лічби у сина є особливі здібності. Але така думка є неправильною, помилковою. При такому підході батьки починають нехтувати іншими сторонами розвитку, випускаючи із уваги інші дуже суттєві моменти. Таке виховання і навчання — шкідливе.

Відомо, що дошкільний вік — пора, коли ще не настав час прояву спеціальних здібностей, і тому, готуючи дитину до Школи, необхідно знати, що їй потрібний всебічний розвиток пізнання, діяльності та особистості в цілому. Лише за такої умови на цьому фундаменті пізніше можуть розвинути ся спеціальні здібності.

Виняткові ж досягнення дошкільника, як правило, з часом не реалізуються, а недоліки, недоробки у розвитку особистості, на жаль, залишаються.

  1. СИТУАЦІЯ. Оленка, побувавши з мамою на екскурсії в школі, виявила бажання скоріше стати ученицею. «Хочу до школи,— казала дівчинка,— у школі мені подобається. У школі вчителька, а в дитсадку — вихователька». Батьки не знали, як реагувати на такі твердження доньки: адже, з одного боку, добре, що дитина хоче в школу, з іншого ж,— мотивація її бажання — поверхова.

Запитаная до дискусії:

  • Із чим пов’язана така думка дівчинки?
  • Чи можна знайти щось позитивне в такому погляді Оленки на майбутнє навчання?

Думка педагога: Звичайно, не лише можливість вчитися приваблює дитину в школі. Для майбутнього школяра велику привабливу роль мають зовнішні атрибути шкільного життя: уроки, дзвінки, перерви, оцінки, різноманітність шкільного приладдя. Саме таке ставлення до школи висловила Оленка Аналізуючи цю думку дівчинки, слід зазначити, що хоча інтерес до такого роду зовнішніх моментів менш важливий, ніж власне бажання вчитися, але й він має позитивне значення: дитина виказує прагнення до зміни своєї ролі в суспільстві, статусу серед інших людей.

ЯК ВИБРАТИ ШКОЛУ ДЛЯ ДИТИНИ?

Розмови й думки про школу з’являються до того, як прийде час записувати в неї дитину. «До якої школи? Чи готовий він? Чи сподобається йому там?», — Турбуються батьки.

Хочеться, щоб в гарну, до доброго, відповідального, мудрого вчителя. Хочеться, щоб готовий був не гірше за інших. Ось тут-то вперше серйозно і постає питання: чому навчили дитячий сад і самі батьки?

Вашій увазі я пропоную притчу, яка допоможе Вам у цьому складному питанні.

ПРИТЧА «ЯК ЗНАЙТИ ПОТРІБНУ ШКОЛУ?»

Батьки вибрали для сина кращого учителя. Уранці дід повів онука в школу. Коли дід і онук увійшли до двору, їх оточили діти. — Який смішний старий, — засміявся один хлопчик. — Ей, маленький товстун, — скорчив личко інший. Діти кричали і скакали навколо діда і онука. Тут учитель подзвонив в дзвоник, оголошуючи початок уроку, і діти втекли. Дідусь рішуче узяв онука за руку і вийшов на вулицю. — Ура, я не піду в школу, — зрадів хлопчик. — Підеш, але не в цю, — сердито відповів дід. — Я сам знайду тобі школу. Дід відвів онука у свій дім, доручив його турботам бабусі, а сам пішов шукати кращого учителя. Побачивши яку-небудь школу, дід заходив в двір і чекав, коли учитель відпустить дітей на перерву. У деяких школах діти не обертали на старого уваги, в інших — дратували його. Дід мовчки повертався і йшов звідти. Нарешті, він увійшов до крихітного дворика маленької школи і стомлено притулився до огорожі. Задзвенів дзвінок, і діти прибігли в двір. — Доброго дня, дідусю! Може Вам принести води? запропонував один хлопчик. — У нас у дворі є лавка, хочете сісти і відпочити? – почув він голос дівчинки. — Хочете, я покличу учителя? — запитала інша дитина. Незабаром в двір вийшов молодий учитель. Дід привітався і сказав: — Нарешті, я знайшов найкращу школу для мого онука. — Ви помиляєтеся, дідусю, наша школа не краща. Вона маленька і тісна. Старий не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов. Увечері мама хлопчика запитали діда: — Батько, Ви впевнені, що не помилилися з вибором школи? Чому ви думаєте, що знайшли кращого учителя? — По учнях упізнають учителів, — відповів дід.

Запитаная до дискусії:

  • Як ви думаєте, чи правильно дід шукав школу?
  • Якою має бути школа, щоб усі діти ходили в неї з радістю?
  • Розкажіть, які предмети діти вивчатимуть там, і як проходитимуть заняття?

   Вправа «Перше вересня» Сядьте зручно, розслабтеся, заплющте очі. Уявіть, що перше вересня вже настало. Ви йдете зі своєю дитиною до школи. Придивіться, хто поруч. Зупиніться на мить, зазирніть в очі своєї дитини. Що ви там побачили? Пригорніть її до себе, скажіть щось приємне, що заспокоїть її, надасть упевненості й  радості.

А ось і школа. Звідусіль ідуть дорослі, діти, безліч квітів, лунає приємна музика. Вас зустрічає вчителька  вашої дитини. Вона лагідно усміхається. Ви не стримуєтеся і кажете їй щось дуже гарне про свою дитину. Учителька обіймає свого учня, промовляючи: «Усе буде добре! Усе буде дуже добре!». І вам стає спокійно і радісно. Глибоко вдихніть і енергійно видихніть, розплющте очі.

Ви мали змогу  уявити перше вересня своєї дитини. Поділіться своїми враженнями та дайте відповідь на запитання:

—        Що сказали ви своїй дитині, щоб заспокоїти її?

—        Що розповіли вчителеві про свою дитину?

Вправа «Сім пелюсток»

Мета: розвивати в батьків настанову на позитивне сприйняття своєї дитини.

—        Візьміть квітку і на кожній пелюстці напишіть відповідь на питання: «За що я люблю свою дитину?».

Повернення до очікувань

—        Тепер я б хотіла, щоб ми знову повернулись до наших очікувань і сказали, чи справдилися вони? Якщо так, то кожен візьміть свою зірочку і прикріпіть її на небо, якщо ні, то залишайтеся на своїх місцях.

Прощання — вправа «Аплодисменти»

—        Утворіть коло. Ми добре попрацювали. Наостанок я пропоную уявити, що на одній долоні у вас  знаходиться радість, а на іншій — удача. Щоб вони не полишили нас, з’єднаймо їх в оплески.

Бажаю вам, щоб початок навчання малюка у школі став приємною подією в житті кожної родини. Закінчути наші збори хочу словами   педагога  Дейла  Постмана  «Вступаючи до школи, дитина являє собою знак питання, а закінчуючи її крапку. А як хочеться, щоб діти, батьки, учителі були одним знаком оклику. Адже немає нагороди дорожчої, ніж очі наших дітей, які сяють допитливістю, добротою і любов’ю».

Дякую! До побачення!

Вихователь: Гой О.С.