ЗДО №3 "Дюймовочка"
Записи за датою

22 бер. 2018 р.

                                                                                                                     

Розглянемо основні психофізіологічні особливості дитини шестирічного віку.

Проблема підготовки дитини до шкільного життя ніколи не виходила з рангу актуальних. Сьогодні її значимість підсилюється ще й особливим розумінням ролі дошкільного дитинства у становленні особистості. Дуже часто виявляється, що значна частина новоприбулих першокласників не готова до шкільного навчання як фізично, так і психологічно.Розглянемо основні психофізіологічні особливості дитини шестирічного віку.
У дітей шестирічного віку помітно вдосконалюються пізнавальні процеси. Значно зростають гострота зору, чутливість розрізнення кольорів і їх відтінків, розвивається фонематичний і звуковисотний слух, рука перетворюється в орган активного дотику і практичної дії. Збільшується чутливість аналізаторів, що є результатом збагачення дітьми власного чуттєвого досвіду.

Для шестирічних дітей характерні більша активність, довільність, цілеспрямованість сприймання. Значно зростає роль розумових процесів: пізнаючи предмети, старші дошкільники порівнюють їх, спираючись на наявні знання, обґрунтовують свою думку. Діти все частіше помічають зміни у навколишньому світі без спеціальних запитань дорослих.
Розвивається наочно-дійове мислення дитини, виникають його нові форми. Мислення стає образно-мовленнєвим – спирається на образи уявлень і здійснюється за допомогою слів.У шестирічної дитини інтенсивно збагачується словник:він налічує 3500-4000 слів.До шести років помітно зростають можливості пам̕яті: збільшується обсяг усього того, що дошкільник може запам̕ятати, зберегти і відтворити, тривалість збереження і точність відтворення. Увага, як відомо, ще дуже нестійка, здатність зосереджуватися – незначна.Центральним новоутворенням психічного розвитку дітей дошкільного віку є уява. Інтенсивне формування всіх видів уяви, зокрема довільної і творчої, починається у шестирічному віці. Удосконалюється вся психічна діяльність дитини.Серйозні зміни відбуваються й у сфері моральних почуттів: вони стають багатшими за змістом, чіткішими за проявами.Характерна особливість психіки дітей дошкільного віку – значна емоційна збудливість, нестриманість, недостатня емоційна стійкість, що й повинен обов̕язково враховувати педагог, добираючи засоби виховного впливу.Для старшого дошкільного віку характерне виникнення нової соціальної ситуації розвитку. У дитини з̕являються елементарні обов’язки, змінюється спосіб її життя, зміст і форми спілкування з іншими людьми, що породжує нові потреби, інтереси й наміри.

Яким має бути першокласник ?

Вступ до школи для кожної дитини є переломним моментом у її житті. Він пов'язаний з новими формами діяльності, серед яких провідною стає навчальна, з новим типом взаємин з дорослими та дітьми. Зупинимось на основних компонентах готовності дитини до школи.

Фізична готовність.

Одним із показників фізичної готовності є антропометричні параметри розвитку дитини (зріст, вага, кількість постійних зубів). Навіть зважаючи на те, що кожна дитина розвивається індивідуально, визначено певні вікові норми.
Вік (років)                             Хлопчики                                                                    Дівчатка

                                        Зріст(см)      Вага (кг)                                            Зріст(см)          Вага (кг)

        6                              111-121           19,7-24,1                                              111-120            19,0-23,6

        7                           117,3-127,3        20,4-28,8                                            115,9-126,9        20,3-28,0

Психомоторна готовність до школи.

Отже, якщо у дитини на момент вступу до школи більшість антропометричних показників є занизькими, необхідно замислитися і порадитися з лікарем або шкільним психологом, чи варто дитині йти до школи саме зараз.
Говорячи про фізичну готовність до школи, ми не можемо оминути таку важливу її складову, як психомоторну готовність
До крупної моторики відносять здатність дитини володіти своїм тілом у просторі, робити злагоджені рухи під час ходи, бігу, виконання вправ.
Для розвитку крупної моторики слід використовувати рухливі ігри та спортивні ігри, гімнастичні вправи, плавання, їзду на велосипеді, катання на роликах, скейті, ковзанах, лазіння по канату, ходіння по буму, різноманітні хореографічні рухи, гру у футбол, волейбол, теніс тощо.

Дрібна моторика пов’язана з роботою пальців та кисті рук, точними прицільними рухами.

Для розвитку дрібної моторики дитина має:

 Малювати, штрихувати, розмалювати різні фігури та контури, працювати з мозаїкою, пазлами, конструкторами, збирати різні моделі, маніпулювати з дрібними деталями, вирізувати певні форми з паперу, ліпити щось з глини, солоного тіста, виготовляти орігамі тощо.

Розвиваючи механізм психомоторики дошкільника, ми сприяємо розвитку його мовлення, готуємо дитину до оволодіння навичками письма.