ЗДО №3 "Дюймовочка"
Записи за датою

29 бер. 2018 р.

Психічна зрілість.

Крім фізичної зрілості, для успішного навчання у школі важливо, щоб дитина була і психічно зрілою. Фізична та психічна зрілість – дві невід̕ємні складові шкільної зрілості шестирічних дітей. Психічна зрілість складається з таких компонентів:

1. Мотиваційна готовність   

 2. Інтелектуальна готовність       

 3. Вольова готовність         

 4. Моральна готовність.
Мотиваційна готовність дитини є своєрідним генератором позитивних вражень про школу. Про сформовану мотиваційну готовність можна говорити лише тоді, коли дитину захоплює власне навчання як серйозна змістова діяльність, яка дає певний результат, важливий для самої дитини і для дорослих, які її оточують.
Візьміть до уваги!
1. Мотиваційну готовність дитини необхідно формувати через усвідомлення того позитивного, що очікує дитину у школі, а не на погрозах і залякуваннях нею.
2. Вагомим внеском у підвищення мотиваційної готовності дитини може стати приклад батьків.
3. Особливу увагу батькам необхідно звертати на дітей, які не хочуть або бояться йти до школи. У таких дітей необхідно формувати правильне уявлення про школу та допомогти їм повірити у себе.
Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов’язана з розвитком розумових процесів – уміння узагальнювати, порівнювати об’єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. Інтелектуальна готовність містить у собі кілька взаємопов’язаних структурних компонентів, як от:
• Система загальних знань про навколишній світ;
• Відповідний рівень розвитку пізнавальної діяльності;
• Деякі елементарні навички учбової діяльності.


Візьміть до уваги!

1. Інтелектуальна готовність дитини формується за умови систематичної роботи щодо розвитку її пізнавальних процесів: уваги, уяви, сприймання, пам̕яті, мислення, мовлення.
2. Провідним у інтелектуальній готовності дитини виступає розвиток її мовлення, тому необхідно систематично читати дитині книжки, обговорювати з нею ілюстрації, репродукції, детально відповідати на запитання дитини тощо.
3. Не можна залишати без уваги бажання дитини з чим-небудь ознайомитися, чи чогось навчитися.
4. Чудовою допомогою у розвитку інтелектуальної готовності дитини можуть бути різні дидактичні ігри, дитячі журнали.
5. Слід постійно звертати увагу дитини на об’єкти і явища навколишнього світу – невичерпне джерело відкриттів та нових знань.


Вольова готовність дитини до шкільного навчання є досить важливою складовою безболісного входження у нову систему відносин. Основними показниками вольової готовності дитини є певні рівні сформованості довільних психічних процесів, зокрема сприймання, пам̕яті, уваги. Дитина, в якої сформовано достатній для навчання рівень довільності психічних процесів:


1. Може певний час уважно розглядати той чи інший предмет;
2. Запам’ятовувати уривки тексту, які потрібно завчити;
3. У розповідях чи малюнках цілеспрямовано відтворює те,що бачила чи чула;
4. Виконує самостійно, спираючись на власні сили, нескладні для свого віку завдання, запропоновані дорослими;
5. Уміє самостійно себе обслуговувати – одягатися, зав̕язувати шнурки, прибирати після себе, вмиватися, чистити зуби тощо;
6. Дотримуватися відповідного темпу у своїй роботі.


Візьміть до уваги!


• Вольова готовність є досить важливим компонентом у психологічній готовності дитини до навчання, але біда в тому, що її формування та розвиток тісно пов’язані із зусиллями чи бездіяльністю дорослих у вихованні дитини.
• Лише спостереження за дитиною дадуть можливість зрозуміти, чи сформована у неї вольова готовність.
• На формування вольової готовності дошкільника впливає його темперамент. Дорослим слід враховувати це, пропонуючи ті чи ті завдання дитині.
Моральна готовність є фундаментом особистості дошкільника. Уміння спілкуватися з дорослими та однолітками є основою успішної адаптації дитини до умов шкільного життя.


Візьміть до уваги!


• Засвоєння дитиною соціальних норм поведінки триває досить довго, але найміцніше вони засвоюються у період дошкільного дитинства.
• Приклад спілкування, поданий дорослими, переймає і наслідує дитина, вивчаючи його особливості, фіксуючи межі і правила стосунків дорослих з іншими, запам’ятовуючи силу, тембр, висоту голосу тощо.
• Навчатися спілкуватися дитина може лише у взаємодії з однолітками, батьками, іншими дорослими.