СУЧАСНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Сучасний етап модернізації дошкільної освіти потребує якісних змін в організації освітнього процесу. Це пов’язано з тим, що акцент в освіті зміщується на розвиток вільної, творчої особистості, здатної самостійно мислити, здобувати та застосовувати знання в ріних життєвих ситуаціях, приймати обмірковані рішення і чітко планувати свої дії, а також ефективно співпрацювати з однолітками та дорос¬лими, бути відкритими для нових контактів і зв’язків. Ці та інші якості особистості починають формуватися та розвиваються в закладі дошкільної освіти під впливом цілеспрямованого та раціонально організованого освітнього процесу.

Організовану освітню діяльність з дітьми дошкільного віку доцільно проводити у формі педагогічного спілкування в колі, різних видів занять, освітніх ситуацій та подорожей, тематичних проектів, прогулянок, екскурсій, дослідницько-пошукової діяльності, творчих ігор, гурткової роботи, самостійної діяльності дітей відповідно до завдань фізичного, соціального, комунікативного, пізнавального та художньо- естетичного розвитку.

В освітньому процесі закладу дошкільної освіти провідним має стати спілкування дорослого з дітьми. Таке спілкування не регламентоване в часі і відбувається упродовж дня.

Основу педагогічного спілкування складають різні види діяльності: комунікативна, ігрова, проектна, еколого-природнича, здоров’язбережувальна, мистецька, побутова, трудова тощо. 

СПІЛКУВАННЯ В КОЛІ

Коло використовується в усіх вікових групах і дає змогу налагодити соціальну взаємодію між дітьми й дорослими, зберегти та посилити енергію спільної творчої діяльності, сформувати повагу до іншої  точки зору. У колі педагог з дітьми може обговорювати майбутню діяльність, презентувати нові книги чи іграшки, говорити про проблеми, які хвилюють, спільно розробляти правила взаємин. Кожне коло має  свою тему, яка залежить від педагогічної ситуації. Тому коло можна розглядати як різноманітність кіл:

• коло створення емоційного настрою, концентрації уваги, психологічного комфорту. Тут можна використовувати психологічні мікротренінги, пропонувати ігрові вправи: кінезіологічні, на розвиток взаємодії та партнерства («Дзеркальне малювання», «Віддам тобі те, що у є мене» тощо);

• коло розширення інформаційного поля дитини. У цьому виді кола можна запропонувати дітям презентацію дидактичного матеріалу, розповісти історію, провести обговорення майбутнього проекту або його завершення, послухати повідомлення дітей;

• рефлексійне коло. Цей вид взаємодії дає змогу обмінятись новинами, розповісти про те, що хвилює, оцінити емоції, процес і результати діяльності тощо. Види рефлексійного кола: ранкове, вечірнє, понятійне («Яка користь від корисних звичок?», «Коли я щасливий?»), тематичні («Радість», «Доброта», «Краса»), подієве («День народження», «День Матері», «День дошкілля» тощо).

ОСВІТНІ СИТУАЦІЇ

Освітня ситуація — форма спільної діяльності педагоги і дітей, яка планується і цілеспрямовано організовується педагогом і метою вирішення певних освітніх завдань. Призначення освітніх ситуацій полягає в систематизації, поглибленні, узагальненні особистого досвіду дітей.

Особливістю освітньої ситуації є створення разом з дітьми певного освітнього продукту (результату). Такі результати можуть бути як матеріальними (малюнок, виріб, колаж), так і нематеріальними (нове знання, ідея, переживання). Кількість освітніх ситуацій нерегламентована, визначається вихователем, виходячи з освітніх завдань та особливостей розвитку дітей у групі. 

Вихователь може створювати різноманітні освітні ситуації, що спонукають дітей застосовувати свої знання і вміння, активно шукати нові шляхи вирішення проблеми, проявляти емоційну чуйність і творчість. Запропоновані вихователем освітні ситуації ставлять дітей перед необхідністю зрозуміти, прийняти і вирішити поставлене завдання. При цьому активно використовуються такі прийоми: пояснення, вказівка, порівняння, повторення, підказка, виправлення помилок, нагадування, постановка запитань.

У календарному плані варто передбачати вирішення освітніх ситуацій з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Для вихователя  запропонована освітня ситуація є організованим моментом освітнього процесу, а для дитини — цікавою ігровою діяльністю, що потребує різних видів взаємодії (інтелектуальної, емоційної, комунікативної, рухової) задля досягнення результату.

Дітям четвертого року життя доцільно пропонувати розвиваючі освітні ситуації з гуманістичним змістом, як-от: «Знайдемо друзів цуценятку», «Зайченятко захворіло», «Допоможемо ляльці одягнутися на прогулянку» тощо. При цьому будуть вирішені такі завдання соціально-особистісного розвитку дітей, як: формування вміння дружити, допомагати іншому; розвиток культурно-гігієнічних навичок.

Для дітей п’ятого року життя доречними будуть освітні ситуації,  спрямовані на розвиток соціальних навичок — спілкування, шанобливого ставлення до праці людей та її результатів, основ сприйняття мистецтва: «Як ми садили квіти на клумбі», «Як ми святкували Новий рік», «Як ми влаштуємо свято нашим лялькам».

Дітям шостого та сьомого років життя, окрім інших, потрібні ситуації, які вимагають прояву ініціативності, самостійності, творчості, вміння формулювати й обґрунтовувати думку, працювати в команді: «Як вода перетворюється на пару?», «Як з’явилася веселка у небі?», «Як поділити яблуко?».

Освітня ситуація упродовж дня у молодшій групі може тривати до

10 хв, у середній — до 15 хв, у старшій — до 20 хв, а їх кількість залежить від потреби.

Доцільними формами організації освітніх ситуацій є групова, підгрупова та індивідуальна. Робота в невеликих групах дає дітям змогу набути вмінь співпрацювати, узгоджувати свої дії з іншими, підпорядковувати їх спільній меті. 

Алгоритм постановки та вирішення освітніх ситуацій

1. Постановка проблеми. Вихователь зацікавлює дітей ситуацією, пропонує питання (Що хочемо дізнатися?).

2.Висунення припущень, гіпотез шляхом залучення до активної участі всіх дітей.

3.Вибір та перевірка припущень (спостереження, експеримент ).

4. Створення дітьми продуктів діяльності (малюнки, аплікації, ліплення, вироби, вірші, розповіді тощо, а також зміни особистісних якостей дітей).

5. Підбиття підсумків, оцінювання досягнень дітей.