ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Із перших років життя допитливість дитини, її активність у процесі пізнання довкілля, що заохочується дорослими, деколи буває досить небезпечною для неї.

Робота з виховання безпечної поведінки дітей мусить мати системний характер. Це безперервний процес, що починається з раннього віку і триває в системі дошкільної та шкільної освіти. Актуальність проблеми пов’язана ще й з тим, що у дітей відсутня властива дорослим захисна психологічна реакція на не¬безпеку.

Організацію діяльності з виховання навичок безпечної пове-дінки у дітей слід починати з виявлення рівня їхніх знань та інтересів, ступеня сформованості практичних умінь і навичок. Наслід-ки діагностики дадуть змогу визначити мету, завдання та шляхи роботи в цьому напрямі.

Мета роботи з виховання навичок безпечної поведінки у дітей дошкільного віку: сформувати у кожної дитини основні поняття небезпечних для життя ситуацій та особливостей поведінки в них, навички усвідомленої безпечної поведінки.

Цю мету можна реалізувати через розв'язання таких завдань:

■ формування у дошкільнят уявлення про небезпечні та шкідливі фактори;

■ виховання навичок адекватної поведінки в різних життєвих ситуаціях;

■ розвиток потреби і бажання здобувати нові знання про правила безпечної поведінки;

■ користування здобутими знаннями на практиці;

* використання різних засобів і форм роботи з виховання навичок безпечної поведінки дітей дошкільного віку.

Визначаючи основний зміст роботи з виховання безпечної поведінки дітей, слід ураховувати індивідуальні й вікові особливості дітей, соціокультурні відмінності, своєрідність домашніх і побутових умов, а також загальної соціально-економічної ситу¬ації. Основним орієнтиром мають стати життєвий досвід дітей, особливості їхньої поведінки, переваги. Для того щоб зрозуміти, що саме діти знають, думають, відчувають, радимо використовувати бесіди, дискусії. Завдяки цьому можна уникнути передачі ижо відомих їм знань або таких, які вони поки не можуть використовувати через їхню незрозумілість або віддаленість від реального життя. Зважаючи на вже наявні у дітей знання та уявлення, дорослі зможуть визначити ті напрями, за якими необхідно провести спеціальне навчання і вибрати адекватну методику (заняття, гра, читання, бесіда, мультфільм).

Принципи організації роботи з формування- безпечної поведінки — системність, інтеграція, наступність між закладом дошкіль¬ної освіти і сім’єю, доступність змісту, відповідність віку.

Основні методи навчання безпечної поведінки:

■ наочні (ефективні для закріплення уявлень про правила безпеки і наслідки їхніх порушень);

■ словесні;

■ ігрові (сюжетно-рольові, рухливі, дидактичні ігри);

■ практичні (вправи, досліди, моделювання).

Навчання дітей дошкільного віку нерозривно пов’язане з вихованням. У профілактичній роботі можна використовувати такі засоби виховання:

■ словом (бесіда, розповідь, роз’яснення, приклад);

■ справою чи діяльністю (привчання, вправа);

■ ситуацією (створення виховних ситуацій, заохочення, пока-рання, вимога, педагогічна оцінка);

■ грою;

■ спілкуванням.

МЕТОДИ ТА ФОРМИ НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ

Види дитячої діяльності: комунікативна, пізнавально-дослідни- цька, ігрова, трудова, фізкультурно-оздоровча, музично-художня.

Можна використовувати з урахуванням вікових особливостей дітей такі методи і форми навчання й виховання:

■ комплексні заняття, тренінги;

■ екскурсії, цільові прогулянки, походи;

■ рухливі, дидактичні, сюжетно-рольові, театралізовані, про¬блемні гри, ігри-змагання;

■ придумування історій, сторітелінг;

■ спостереження;

■ бесіди групові та індивідуальні;

■ читання спеціальної дитячої літератури;

■ аналіз заданих ситуацій;

■ виконання доручень;

■ експериментування.

ЗАСОБИ НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ

З урахуванням вікових особливостей дітей, можна використовувати:

* сюжетні картинки, що відображають різні ситуації;

■ плакати, ілюстрації;

■ настільно-друковані ігри, дидактичні ігри;

■ комп’ютерні презентації;

■ картки для індивідуальної роботи;

■ іграшковий транспорт різного функціонального призначення;

■ макети світлофорів, дерев, вулиць, будинків, фігурки людей (пішоходів, водіїв, регулювальників);

■ дорожні знаки;

■ муляжі їстівних і неїстівних грибів, плодів;

* добірку художньої літератури з теми.

Реалізація поставленої мети передбачає такі заходи:

■ розроблення системи планування;

■ визначення змісту роботи з формування навичок безпечної по-ведінки в навколишньому середовищі (будинок, вулиця, дитя¬чий садок);

■ розроблення форм організації діяльності з дітьми, батьками та педагогами;

■ розроблення конспектів занять, екскурсій, розваг.

Виховувати навички безпечної поведінки дошкільників варто через бажання дитини пізнавати навколишній світ, використову-ючи її допитливість, наочно-образне мислення і безпосередність сприйняття. Пріоритетними є індивідуальні та групові форми роботи з дітьми.

Досвід безпечної поведінки у дітей 6-7 року життя формується успішно, якщо:

■ зміст знань і умінь безпечної поведінки згруповано за видами небезпек та освоюється в заданій послідовності;

* забезпечене поетапне опанування доступних дітям знань і умінь безпечної поведінки;

■ в освітній діяльності використано ситуативно-імітаційне моделювання як метод закріплення знань про правила безпечної поведінки та формування відповідних умінь у провідному виді дитячої діяльності;

* педагоги і батьки усвідомлюють необхідність цілеспрямованої діяльності в цьому напрямі та здійснюють її в тісній співпраці.