ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

              Освітній процес в умовах закладу дошкільної освіти — це цілісний процес взаємодії дорослих і дітей, який розвивається в часі та просторі в межах певної системи. Він спрямований на досягнення соціально-значущих результатів: набуття життєвої компетентності, розвиток базових якостей особистості в різних видах діяльності.

           Сучасний освітній процес характеризується інтегративністю, проблемно-ігровою спрямованістю, передбачає пізнавальне спілкування вихователя і дітей, самостійність дітей, особистісно орієнтований підхід педагога.

         Форми організації освітнього процесу — спосіб взаємодії з дітьми, що застосовує педагог з метою забезпечення конструктивного впливу різних методів і прийомів на розвиток особистості кожного вихованця.

Організовану освітню діяльність з дітьми дошкільного віку доцільно проводити у формі педагогічного спілкування в колі, різних видів занять, освітніх ситуацій та подорожей, тематичних проектів, прогуля нок, екскурсій, дослідницько-пошукової діяльності, ігор, гурткової роботи, продуктивної праці, самостійної діяльності дітей відповідно до завдань фізичного, соціального, комунікативного, пізнавального та художньо-естетичного розвитку.

Спілкування в колі. В освітньому процесі закладу дошкільної освіти провідним має стати спілкування дорослого з дітьми (розповіді, тематичні бесіди, діалоги, полілоги тощо). Таке спілкування не регламентоване в часі й відбувається протягом дня.

В основі педагогічного спілкування лежать різні види діяльності: комунікативна, ігрова, проектна, еколого-природнича,здоров’язбережувальна, мистецька, побутова, суспільно-корисна праця тощо.

Досить ефективним є спілкування в колі. Коло — невипадкова форма. Воно дає змогу зберегти й посилити енергію творчої взаємодії, силу колективної думки учасників. Коло надихає, дарує відчуття єдності в товаристві з рівними тобі.

Заняття. Сучасне заняття — це особлива форма організації спілкування педагога з дітьми, у якій педагог протягом визначеного часу організовує та спрямовує пізнавальну діяльність дітей з урахуванням їхніх вікових можливостей і освітніх потреб.

Існують різні типи занять: 

• фронтальні (зі всією групою дітей),

• групові (до 15 дітей),

• індивідуально-підгрупові (до 8 дітей), 

• індивідуальні (1-4 дитини).

Сучасне заняття має бути цікавим для дітей, насиченим ігровими прийомами, елементами дослідження, розвивати пізнавальні здібності дітей, моральні та естетичні якості. Основна вимога — максимальна розумова активність вихованців.

Серед найбільш поширених форм проведення сучасних занять можна виділити такі: 

• пізнавально-розважальні ігри-заняття (вікторини, кросворди, кросенси, лабіринти, пізнавально-пошукові ігри, аукціони, сюрпризи тощо,); 

• заняття-змагання (естафета, турнір, художній конкурс, виставка, батли тощо);

• заняття-сценарії популярних телепередач: «Що? Де? Коли?», «Відгадай мелодію», «Україна має талант», «Українські сенсації», «Найрозумніший», «У пошуках істини»,«Суперінтуїція», «Парад порад», «Усе буде добре» тощо); 

• заняття-пошуки (відкриття, загадки, подорож, діалоги, екскурсія, дослідження тощо); 

• заняття-рольові ігри (магазин, будівництво, фермерськегосподарство, конструкторське бюро, картинна галерея, банк, турагентство, видавництво тощо); 

• заняття-драматизацїі (віршовано-музичний конкурс, казка, концерт, театральна вистава, бенефіс митця тощо).

Освітні ситуації. 

Освітня ситуація — це ситуація розумового напруження, що виникає спонтанно або спеціально організовується вихователем і розв язання якої передбачає спільну діяльність усіх її учасників. 

Особливістю освітньої ситуації є створення разом з дітьми певного освітнього продукту (результату). Такі результати можуть бути як матеріальними (малюнок, саморобка, колаж), так і нематеріальними (нове знання, ідея, ставлення, переживання). Орієнтація на кінцевий продукт визначає технологію створення освітніх ситуацій.

У календарному плані варто передбачати розв’язання освітніх ситуацій з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Тривалість освітньої ситуації може бути від кількох хвилин до трьох і більше днів. Форми групова, підгрупова, індивідуальна.

 Види освітніх ситуацій — 

• проблемні («Як з’явилася веселка у небі»); 

• дослідницько-пошукові («Як вода перетворюється на пару»); 

• комунікативно-діалогові («Як ми святкували Новий рік»); 

• ігрові («Як ми влаштуємо свято нашим лялькам»); 

• практичні («Ми садимо квіти на клумбі»).

Освітня подорож. 

Освітня подорож — це форма спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми, яка передбачає безпосереднє ознайомлення дошкільників з реальними або віртуальними об’єктами довкілля, „що активізує діалогічну форму спілкування з однолітками та дорослими, а також розвиває навички дослідницької діяльності у дітей.

Освітня подорож відрізняється від екскурсії тим, що передбачає початкову дослідницьку проблему, спрямовану на кінцевий результат, реальний продукт / продукцію у вигляді нових знань, смислів, відображених у малюнках і схемах. Під час освітньої подорожі діти працюють з маршрутним листом (своєрідним путівником, який не лише вказує «шлях», а й охоплює питання і дослідницькі завдання, а також підказує способи дослідження).

Під час освітньої подорожі поєднуються різні види діяльності дітей (спостереження, досліди, дослідження, пошук та аналіз інформації тощо).

Тривалість освітньої подорожі може бути від одного дня до тижня. Тематика подорожей залежить від віку дітей, їхніх інтересів та освітніх завдань: «Що росте на ділянці дошкільного закладу», «До магазину по хліб», «Транспорт нашого міста», «Мандруємо берегом Дніпра», «Подорож у світ казки» тощо.

Проектна діяльність. 

Проектна діяльність — це створення педагогом таких умов, які дають змогу дітям самостійно або спільно з дорослим здобувати новий практичний досвід експериментальним, пошуковим шляхом, аналізувати його і перетворювати.

Метою дитячого колективу є розв’язання проблемної ситуації, пошук відповідей на актуальні питання, створення та презентація кінцевого продукту.

Проектна діяльність передбачає:

• завдання для дітей, сформульоване у вигляді проблеми;

• цілеспрямовану дитячу діяльність; 

• форми організації взаємодії дітей з вихователем і одне з одним;

• результат діяльності як знайдений дітьми спосіб вирішення проблеми проекту.

Реалізація будь-якого проекту здійснюється в ігровій формі, із залученням дітей до різних видів творчої та практично значущої діяльності, в безпосередньому контакті з різними об’єктами соціального середовища (екскурсії, ігри, практично корисні справи). Проект може реалізовуватися у будь-якому об’єднанні дошкільників (у групі, підгрупі, одночасно в декількох групах, по всьому закладу, між декількома закладами, із залученням батьків дошкільників, у соціумі мікрорайону тощо).

Прогулянка.

 Структурно прогулянка передбачає: 

• організацію з вихованцями спостережень за явищами природи;

• різноманітні ігри; 

• експериментування;

• працю в природі;

• індивідуальну роботу;

• спортивні вправи 

• самостійну діяльність дітей за їхнім вибором. 

Основне завдання вихователя під час прогулянок полягає в забезпеченні активної, змістовної, різноманітної та цікавої для дітей діяльності.

Обов’язковими складниками всіх прогулянок є спільна діяльність дорослого з дітьми, спільна діяльність з однолітками і самостійна діяльність дитини.

Під час літнього періоду більшу увагу слід приділяти тематичним пізнавальним прогулянкам за межі закладу дошкільної освіти та екскурсіям.

Екскурсія. Екскурсія є особливою формою організованої освітньої діяльності. Зміст екскурсій може бути пов’язаний з природними явищами, культурними об’єктами і діяльністю дорослих. Для дітей молодшого дошкільного віку екскурсії проводяться всередині закладу дошкільної освіти й ділянки, а починаючи з 4 років — за межами установи. Тому дорослому дуже важливо знати безпосереднє оточення за¬кладу дошкільної освіти (бібліотеки, музеї, парки тощо).

Експериментування. Дитяче експериментування дає змогу успішно розвивати у дітей допитливість, активність, прагнення самостійно знаходити вирішення проблем.

Найцікавішими експериментами є реальні досліди зі справжніми предметами та їх властивостями (вода, пісок, лід, сніг, повітря тощо), що допомагають дитині пізнати суттєві ознаки природних об’єктів, рослинного світу.

Активне експериментування в образотворчості (вивчення властивостей різних фарб, паперу тощо), музичній діяльності (дослідження утворення звуку в різних музичних інструментах тощо) та інших сферах діяльності допомагає дітям осмислити явища навколишнього світу, зрозуміти взаємозв’язки у довкіллі.

Колекціонування. 

Колекціонування — одна з ефективних форм навчання дітей дошкільного віку. Створення з дітьми різних колекцій сприяє реалізації завдань пізнавального розвитку: ознайомлення з на¬вколишнім світом, розвиток навичок класифікації об’єктів за певними ознаками, уміння систематизувати інформацію тощо. А також допомагає налагодити ігрову та комунікативну взаємодії між педагогом і вихованцями. Вибір об’єктів для колекціонування має спиратися на вікові інтереси дітей та освітні завдання.

Ігри з вільними матеріалами. Вільні матеріали — різноманітні доступні дрібнички, невеликі однорідні предмети, наявні в довкіллі у великій кількості; природні й побутові матеріали, які можна використов¬вати в різні способи. Це ґудзики, стрічки, намистинки, мушлі, камінці, пісок, корки від пляшок, коробки, шишки, жолуді, палички тощо.

Переваги вільних матеріалів: привабливість, відкритість, мобільність, економічна й екологічна доцільність. Розвивальні можливості: створення умов для активного навчання; розвиток творчого мислення; фізичний соціально-емоційний та інтелектуальний розвиток.

Гра-квест. 

Квест — це пригодницька командна гра, що вимагає від учасників розв’язання проблемного завдання, спрямованого на пізнавальну й дослідницьку діяльність, розвиток логічного, аналітичного та творчого мислення дітей.

Основна мета квесту — швидке і якісне виконання певних завдань з метою досягнення кінцевої цілі, у результаті чого гравець або команда отримує приз.

Ідея гри: команди, переміщаючись точками у реальному або віртуальному просторі, виконують різні завдання, об’єднані спільним сюжетом.

Особливість такої організації ігрової діяльності полягає в тому, що, виконавши одне завдання, діти отримують підказку до виконання наступного, що є ефективним засобом мотивації до подальшого пізнання і дослідження.

Геокешинг. 

Геокешинг — захоплююча туристична гра із застосуванням супутникових навігаційних систем, суть якої полягає в пошуку схованок і скарбів.

Основна особливість геокешингу — це те, що «схованки» створюються в місцях, які являють природний, історичний, культурний або географічний інтерес. З дітьми дошкільного віку використовуються тільки елементи цієї гри.

У молодшому дошкільному віці гра проводиться з  використанням готових схем, карт по казках. Дітям старшого дошкільного віку можна запропонувати виготовити схему самим у спільній діяльності з дорослим.

Гра-стратегія. 

Гра-стратегія — складна, багатопланова діяльність, яка передбачає не тільки усвідомлення ігрового задуму, сюжетної лінії, а й уміння планувати свої дії, бачити кінцевий результат, дотримуватися плану і злагодженої роботи в команді.

Особливість гри полягає в тому, що в її основу покладено інтригу, реальну проблему, конкретну мету, для реалізації якої необхідно об’єднати зусилля. Гра не лімітована в часі, вона може тривати протягом кількох днів, причому гравці повертаються до самого початку, змінюючи деякі обставини, розігруючи нові конструктивні способи розв’язання проблем, що виникають. Варіанти сюжетів гри: «Купуємо речі», «Будуємо дім», «Зустрічаємо гостей», «Готуємо піцу» тощо.

Мінімузей. 

Ефективним засобом розвитку пізнавальних ітересів може стати створення мінімузею в групі (насіння, хліба, гудзиків, листівок, ляльки, транспорту тощо). Будь-який предмет мінімузею може підказати тему для цікавої розмови.

Дозвілля. 

Дозвілля — сукупність видів діяльності, що організовані дорослим для задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних і культурних потреб дітей.

  Це, зокрем:

• спортивні (ігри, естафети, свята, розваги)

• інтелектуальні (вікторини, турніри, лото, кросворди, ребуси, шаради);

• музичні та літературні (музичний калейдоскоп, вечори загадок, зустрічі з цікавими людьми).

Гурткова робота. 

Творча майстерня дає дітям можливість задовольнити свою потребу у творчій діяльності; створює умови для виявлення, задоволення й розвитку інтересів, здібностей і нахилів дітей . Майстерні можуть бути різноманітні за своєю тематикою та змістом, (наприклад, заняття рукоділлям, залучення до народних промислів, оформлення художньої галереї, ігри та колекціонування).

Музично-театральна та літературна вітальня — це форма організації художньо-творчої діяльності дітей, що передбачає творчу діяльність останніх і вільне спілкування педагога з ними на літературному або музичному матеріалі.

Музично-театральна та літературна вітальня — це форми організації мистецької діяльності дітей, що передбачає слухання, обговорення, драматизацію літературних і музичних творів; співтворення  дітей і дорослих, зустрічі з письменниками, видавцями, композиторами, співаками, художниками, акторами, митцями та ін.

Самостійна художня діяльність (СХД). 

Самостійна художня діяльність дітей, як різновид будь-якої самостійної діяльності, ініціюється самою дитиною. Зазвичай відбувається у другу половину дня.

 СХД буде ефективною за умов, якщо педагог пам’ятатиме, що планувати потрібно: 1) максимально можливе предметно-просторове забезпечення самостійної художньої діяльності дітей; 

2) широкий вибір можливостей для втілення дитячого задуму;

 3) не вид діяльності дитини, а тему, навколо якої будуть розгортатися дії; 

4) свою участь у перебігу дитя¬чої діяльності, а не конкретні кроки дітей; 

5) діяльність, у якій дитина може проявити свободу вибору, а не перетворювати СХД у додаток заняття з образотворення;

 6) орієнтовні центри за інтересами й потребами вихованців (художньо-мовленнєвий, музично-хореографічний, художньо-ігровий, театралізований, конструкційний тощо).

Трудова діяльність. 

Трудова діяльність — цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, знань про професії й почуття поваги до праці дорослих. Ознайомлення дітей із працею дорослих відбувається у процесі демонстрації різних видів праці, а також безпосередньої організації спільної діяльності дорослих і дітей. 

Навичками трудової діяльності діти оволодівають під час самообслуговування, господарсько-побутової праці (чергування, трудові доручення, колективна праця) та праці в природі.