Чому діти не хочуть виконувати трудові доручення?

Трудове виховання дошкільника впливає на духовне зростання особистості, тобто на формування моральних якостей і ціннісних орієнтирів. Праця, як і будь-яка інша діяльність, — джерело емоцій дитини, вони мають бути позитивними. Дорослі не мають стримувати самостійність дитини. Її зусилля слід підтримувати, надавати позитивний відгук. Що міцніший емоційний зв’язок між дорослим і дитиною, то сильніший його вплив. Стане для дитини праця цінністю чи обтяжливим обов’язком, залежить тільки від впливу дорослого.

Завдання трудового виховання:

• збагачувати внутрішній світ дитини позитивними емоціями;

• насичувати її життя приємними враженнями;

• стимулювати бажання бути корисною людям;

• навчати адекватної реакції на успіх/неуспіх у діяльності;

• розвивати помірковане, оптимістичне ставлення до труднощів;

• виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до рукотворних предметів, речей, результатів власної та чужої праці.

Якщо дитина емоційно налаштована на дорослого, вона прагне отримати його схвалення і залюбки виконає трудове доручення. Саме з доручень починають залучати дитину до праці.

Форми організації трудової діяльності дітей різного віку

За змістом і структурою доручення — найдоступніша й найпоширеніша форма організації праці дітей. Покладайте на дитину чи групу дітей певні обов’язки, прості завдання, які спрямовані на близький результат і мають практичне значення для самої дитини або інших людей.

 Наприклад, прибрати на місце свої капці, покласти у відведене місце гребінець після розчісування, скласти олівці чи книжки, змести зі столу крихти щіточкою, принести книгу тощо.

Передбачте доручення різні за видами, зокрема:

• за ступенем складності — складні та прості;

• за тривалістю — короткочасні, епізодичні та тривалі;

• за характером організації дітей — індивідуальні та групові.

За змістом діяльності доручення можуть бути пов’язані з:

• побутом;

• участю в іграх, використанням іграшок, організацією занять;

• роботою в куточку живої природи, на земельній ділянці дитячого садка;

• допомогою іншим — малюкам чи одноліткам;

• проханням дорослих.

Доручення використовують на кожному віковому етапі в усіх видах праці. Зазвичай діти отримують їх від дорослих.

Що доручити молодшим дошкільникам

Діти молодшого дошкільного віку емоційно чутливі, здатні обирати діяльність, яка подобається, емоційно виявляти ціннісне ставлення до довкілля та самих себе. Вони радо відгукуються на пропозиції, як-от:

• діяти самостійно, на власний розсуд;

• виконувати доручення по-своєму;

• приймати елементарні самостійні рішення.

Діти цього віку прагнуть допомагати дорослим у побутових справах, доглядати за тваринами та рослинами. Давайте їм прості короткотривалі та епізодичні доручення: покласти на місце іграшку, принести стілець, поправити серветки на столах, насипати у годівничку зернятка тощо. Найскладніше для дітей молодшого віку — прибрати іграшки. Навіщо прибирати, якщо завтра можна знов гратися? Тож запасіться терпінням і чітко пояснюйте причини робити ту чи ту справу.

Як ускладнити доручення для дошкільників середньої групи

Діти дорослішають, поступово розширюється спектр їхніх можливостей. Дітям середнього дошкільного віку доручайте складніші й триваліші справи, пов’язуйте їх із проханням або звертанням до інших осіб. Чотирирічна дитина вже може прибирати та підтримувати порядок в ігровому куточку, доглядати за тваринами в куточку живої природи тощо. Зміст доручення формулюйте чітко та передавайте коротким, не більше п’яти слів, реченням. Висловлюйтеся доброзичливо.

Якщо доручення спільне для двох і більше дітей, намагайтеся об’єднати їх за симпатією та інтересами.

Діти позитивно сприйматимуть працю, якщо вона дасть змогу більше спілкуватися з дорослим та отримувати від нього позитивну оцінку. Тому запитують «Я правильно зробив?», «Гарно у мене вийшло» і просять «Подивись, як я зробив!», «Подивись, як я вмію!». Оцінюйте їхні дії без роздратування.

У середній групі з другого півріччя запроваджуйте чергування. Ця форма організації трудової діяльності полягає в систематичному виконанні дитиною трудових обов’язків щодо своїх одногрупників, а в домашніх умовах — щодо членів родини. Діти співпрацюватимуть, вчитимуться домовлятися, розподіляти завдання. На початковому етапі введення чергувань ознайомте дітей з обов’язками чергових, атрибутами і обладнанням. Поясніть значення роботи чергових для всіх дітей групи та для кожного особисто. Спочатку виконуйте обов’язки чергових спільно з дітьми. Візьміть частину роботи на себе, а іншу частину доручіть дітям. За таких умов чергові матимуть перед собою зразок для наслідування, замість словесних інструкцій. Після трьох спільних з дорослим чергувань вони зможуть самостійно виконати свої обов’язки.

Що можна доручати старшим дошкільникам

У дитини старшого дошкільного віку відбуваються значні зміни у фізичному, психічному та соціальному розвитку. Дитина вже фізично здатна виконати більш складні трудові дії. Вона спроможна самостійно дотримуватися гігієни тіла та праці, бути охайною; може планувати діяльність, обирати матеріали та обладнання для господарсько-побутової, художньої праці та праці у природі. Але у цьому віці з’являється негативне ставлення до праці та бажання оминути його. Позитивний досвід спілкування з дорослими у спільній трудовій діяльності сприяє формуванню позитивного ставлення до праці, розвитку трудових умінь та навичок. Зміст та форми дитячої праці стають різноманітнішими та багатогранними. У цей період дитина потребує не лише доброзичливої уваги з боку дорослого, а й співробітництва з ним, взаєморозуміння, співпереживання, визнання її чеснот і досягнень.

Аби дитина старшого дошкільного віку збагатила досвід самостійного вибору, стимулюйте її приймати елементарні рішення та брати на себе відповідальність за них. Спонукайте дитину розпоряджатися собою, конструктивно заповнювати вільний час, змістовно його проводити, отримувати від цього задоволення.

 Орієнтовні запитання для бесіди з дітьми

• Чи сподобалося тобі трудитися?

• Чи все вийшло так, як ти хотів/хотіла б?

• Що ти любиш робити найбільше? Чому?

• Що ти не любиш робити? Чому?

• Хто тебе просить про допомогу? Як часто?

• Кому ти допомагаєш?

Дитина старшого дошкільного віку точно орієнтується у специфіці вияву основних емоцій людини — радості, подиву, горя, гніву, огиди, презирства, страху, сорому, провини. Вона швидко встановлює зв’язки між життєвими подіями, переживаннями людини та виразом її обличчя і поведінкою. Саме в цьому віці на основі попередньо здобутих знань формується елементарна система цінностей, визначаються пріоритети в діяльності. Діти розуміють залежність прояву емоцій людини від конкретних дій та вчинків, як особистих, так і інших людей. Тому вони намагаються порадувати інших своєю поведінкою, діяльністю, працею.

Після того, як дитина виконає трудове доручення, обов’язково оцініть її зусилля і висловте своє ставлення до результатів її роботи, а не до дитини. Оцінюйте через «Я-повідомлення». Наприклад, скажіть: «Сподіваюся, що ти зробиш все як слід», «Ти вмієш, у тебе все вийде».

Аби праця для дитини не стала тягарем

Результат діяльності важливий для дитини лише через призму її взаємин з дорослим. Формула якості виконання дитиною трудових доручень дуже проста: «Люблю тебе, відчую твою радість — зроблю! Не люблю — не зроблю». Тож дорослим, які скаржаться, що їхні діти не вміють/не хочуть працювати, слід замислитися, чи хороші взаємини склалися між ними.

Аби дитина сприймала працю як цінність:

• акцентуйте увагу на естетичній та моральній стороні праці;

• розвивайте здатність дитини емоційно відгукуватись на результат праці дорослих та власної — «Як гарно прибране подвір’я», «Якою світлою та радісною видається чиста кімната», «Випраний одяг гарний» тощо;

• дякуйте дитині за її працю, підкреслюйте емоційну значущість її результату для інших — «Як мені приємно, що...», «Мама зрадіє, коли побачить...», «Квіти будуть нам вдячні і усміхнуться...» тощо.

• запобігайте проявам інертності, емоційної глухоти, байдужості та бездіяльності дитини;

• формуйте навички соціально прийнятної та схвалюваної поведінки;

• одухотворіть практичну діяльність;

• збагатіть емоційну сферу дитини, надайте можливість вільно виявляти почуття.

Велике значення приділяйте середовищу, в якому розвивається дитина (див. Додаток). Середовище — це оточення, сукупність природних, предметних та соціальних умов, у яких дитина зростає, опановує науку життя, стає компетентною особистістю з притаманними їй особливостями. Але часто педагоги називають середовищем предмети, речі, іграшки. Вони спрощують саме поняття «середовище» та неправомірно перебільшують роль предметно-ігрового середовища в особистісному становленні дошкільника.

Головними в середовищі дитини є люди і їхні взаємини. Ці взаємини формуються в діяльності й залежать від емоційного фону її перебігу. Тому працю дітей супроводжуйте позитивними емоціями, доброзичливою вимогливістю і формуючою оцінкою.