Розвивальний вплив літературного мистецтва

Художня література та усна народна творчість супроводжують людину з перших років життя і мають неперевершене виховне значен¬ня для становлення та розвитку особистості дитини.

На жаль у сучасному інформаційному суспільстві місце та роль літературного мистецтва дещо знецінилися. Діти все частіше проводять час за комп’ютерними іграми, переглядом телепередач і все рідше читають книжки. Нині актуальність розв’язання цієї проблеми очевидна, адже читання пов’язане не лише з грамотністю й освіченістю. Воно формує ідеали, розширює кругозір, збагачує внутрішній світ людини. 

Читання книжок – ефективний засіб пізнавального розвитку дитини. Книжка допомагає малюкові швидко і зацікавлено пізнавати світ, вбирати і переживати величезну кількість вражень. Читаючи, дитина розвиває свій інтелект, пам'ять, увагу, уяву; вчиться думати, аналізувати, засвоювати та використовувати досвід, зіставляти, робити висновки

Спілкування з книгою розвиває мовлення дитини, робить його образним, красивим. Літературний твір дає готові мовні форми, словесні характеристики образу, визначення, якими оперує дитина. Засобами художнього слова ще до школи, до засвоєння граматичних правил маленька дитина практично освоює граматичні та лексичні норми мови. Художня книга дає прекрасні зразки літературної мови. В оповіданнях діти вчаться лаконізму і точності мови; у віршах - мелодійності, ритмічності; в казках - влучності, виразності. З книжки дитина дізнається багато нових слів, образних виразів, його мова збагачується емоційною та поетичною лексикою. Література допомагає дітям висловлювати своє ставлення до прослуханого, використовуючи порівняння, метафори, епітети та інші засоби образної виразності.

Вона залишається найбільш доступним засобом духовного й естетичного розвитку особистості малюка. Адже вчить усталених норм поведінки, спонукає перейматися переживаннями персонажів літературних творів, наслідувати їх. У поетичних образах художня література відкриває і пояснює дитині життя суспільства і природи, світ людських почуттів і взаємин, викликаючи інтерес до особистості, до внутрішнього світу героя. Навчившись співпереживати героям художніх творів, діти починають помічати настрій близьких і  людей, що навколо. У них пробуджуються гуманні почуття - здатність співчувати, доброта, протест проти несправедливості. Це основа, на якій виховується принциповість, чесність, справжня громадянськість. Виховані на кращих літературних зразках діти і в своїх оповіданнях, казках проявляють себе справедливими, захищаючи скривджених, слабких і караючи зло.

Для кожного періоду дошкільного дитинства харак¬терна специфічна за метою, завданнями, змістом ціле¬спрямована робота з виховання читацької культури ді¬тей, формування художньо-естетичного сприймання та любові до літератури.

Так, у ранньому віці дитину ознайомлюють з малими поетичними жанрами фольклору: потішками, забавлянками, примовками, пісеньками. Дослідники дитячого фольклору (Г.Виноградов, О.Воропай, Л.Павлова, В.Скуратівський та ін.) сходяться в думці, що фольклор здійснює на дитину яскравий психофізіологічний вплив – викликає радість, допомагає координувати рухи, розвиває мовлення, вчить бачити красиве в простих речах. Дитячий фольклор сприяє активному спілкуванню з дитиною. 

Діти легко запам’ятову¬ють типові фольклорні образи (лисичка-сестричка, півник-гребінець, котик-муркотик, вовчик-братик), розуміють зміст народних казок, впізнають знайомих персонажів казки у книжці, на ілюстраціях; усвідомлюють призна¬чення колисанок, потішок, намагаються застосувати їх у своїй ігровій діяльності. У процесі ознайомлення з літературними творами формується певна сукупність спеці¬альних умінь: зокрема вміння емоційно та активно реа¬гувати на казки, вірші, оповідання; здатність відчувати ритм поезії, рухатися відповідно до нього, включатися до промовляння поетичних текстів; готовність уважно слу¬хати доступні за віком художні тексти, відповідати на за¬питання оцінного характеру, супроводжувати окремими словами, фразами розглядання ілюстрацій у книжках, аль¬бомах.

У молодшому дошкільному віці триває формування читацької культури та збагачення літературного досвіду дитини. Її навчають розуміти тему (про що) та зміст твору, усвідомлювати зв’язок між назвою та змістом; сприйма¬ти гумористичний характер веселих віршів, жартівливих казок, гуморесок, нісенітниць. Молодший дошкільник уже може запам’ятати назви казок, оповідань, а в окре¬мих випадках — і автора; йому дають початкові знання про жанрові особливості творів: вірша (звучить склад¬но), казки (незвичайна, чарівна історія), оповідання (зображення реальних подій), і він робить перші спро¬би розрізняти художні твори за жанрами.

Дитину навчають відчувати мелодійність, ритмічність поезій, запам’ятовувати тексти віршів; емоційно та ак¬тивно сприймати прозові твори, співпереживати по¬зитивним героям, брати участь у розповіданні. Вона вже може уважно стежити за розвитком подій, засво¬ювати послідовність дій казки або оповідання за до¬помогою моделювання; відповідати на запитання за текстом твору, передавати свої враження окремими словами чи короткими реченнями; виділяти та називати характерні ознаки персонажів, оцінювати характе¬ри та вчинки героїв; відгадувати описові загадки а та¬кож загадки, побудовані на порівнянні та зіставленні.

Формуються вміння інтона¬ційно виразно декламувати чотиривірші, промовляти чистомовки, лічилки, колискові з передачею специ¬фічного ритму та образності цих творів; ритмічно та виразно промовляти тексти в народних іграх; повто¬рювати за дорослим окремі слова, вирази, пісеньки персонажів знайомих творів; бра¬ти участь у колективному складанні лічилок, загадок, колискових, подібних до традиційних; виконувати твор¬чі завдання за змістом казкових творів: придумувати нові епізоди до казкових історій.

Якщо цілеспрямована робота з виховання читацької культури відбувається в системі, до старшого дошкіль¬ного віку дитина може досягти значних успіхів у літера¬турно-художньому розвитку. 

Здобуті знання допомагають дітям систе¬матизувати власний літературний досвід — розрізняти твори за жанрами й тематикою, емоційно сприймати літературні та фольк¬лорні твори, розуміти зміст, ідею твору, засвоювати основну сюжетну лінію казки чи оповідання, визначати головних героїв; відчувати, знаходити засоби виразності в тексті (порівняння, епітети, метафори, гіперболи, фразеоло¬гізми), добирати до них синоніми; розуміти та відтворю¬вати образність мови вірша в художній бесіді; розуміти зміст гумористичних творів, прислів’їв, приказок, дореч¬но використовувати їх у відповідних життєвих ситуаціях; відгадувати образні, метафоричні загадки; брати активну участь у бесіді за змістом художнього твору, відповідати на запитання дорослого, висловлювати свої вра¬ження, переживання; вміти передавати своє ставлення до персонажів на основі аналізу їхніх вчинків, формулю¬вати оцінно-етичні судження стосовно вчинків героїв, співвідносити оцінки літературних персонажів з власною поведінкою, реальними подіями; зіставляти два художні твори, близькі за змістом, темою, ідеєю, знаходити в них спільне та відмінне.

У цьому ві¬ці має сформуватися мовленнєвотворча діяльність дітей: уміння переносити різноманітні засоби художньої виразності у власну словесну творчість, скла¬дати невеличкі розповіді, казкові історії за змістом скоромовок, прислів’їв; складати на ос¬нові зразка власні загадки різних типів (описові, порівня¬льні, метафоричні), лічилки, потішки, колисанки, заклички; придумувати іншу кінцівку до відомого літературного твору, доповнювати тексти казки, оповідання власними варіантами пригод, самостійно придуманими епізодами; добирати римівки, брати участь у мовних іграх; складати казки, дійовими особами яких є персонажі відомих казок. 

Набуває особливого значення ініціативна самостійна художня діяльність: діти нерідко об’єднуються з друзями, однолітками для спіль¬ної діяльності:

- розглядання книжок, ілюстрацій; 

- де¬кламування віршів, загадування загадок; 

- розповідання знайомої казки з елементами обігрування, складання каз¬ки, розповіді за мотивами відомого твору; 

- мовленнєвих ігор — складання лічилок, мирилок, закличок, римовок; 

- інсценування улюблених казок, віршів.

Рекомендованими формами організованого навчання можуть бути заняття таких видів:

- розповідання, читання, переказування казок; 

- художній аналіз поетичних творів; 

- мовленнєвотворчі літературні ігри; 

- читання та обговорення оповідань; 

- літературні вікторини; 

- читання та обігрування жартів, гуморесок, веселих віршів; 

- ознайомлення з малими фольклорними формами; 

- коментоване малю¬вання за сюжетами літературних творів.

Отже, ввести дитину в світ літературного мистецтва - значить познайомити її з існуванням цього мистецтва, як невід'ємною частиною життя кожної людини, привчити до постійного спілкування з ним (мистецтвом), показати різноманіття жанрів художньої літератури, виховувати відчуття слова, викликати інтерес до книги.

Робота з текстом. Модель осмислення змісту літературного твору

В умовах, коли створюються електронні бібліотеки, складно змусити дитину взяти до рук книжку. Однак, якщо прилучити дітей до читання з дошкільного віку, захоплюючи їх цим процесом, то любов до книжки залишиться на все життя.

Діти дошкільного віку – слухачі, а не читачі, художній твір до них доносить педагог, тому володіння педагогом навичками виразного читання набуває особливого значення. Головна цінність дошкільного віку – висока емоційна чутливість у сприйнятті художнього слова, здатність яскраво пережити описані події, неодноразово з хвилюванням стежити за розвитком сюжету. Тому перед педагогом стоїть важливе завдання – кожен твір слід донести до дітей як твір мистецтва, розкрити його задум, змусити слухача перейнятися емоційним ставленням до прочитаного.

Для цього потрібна певна підготовча робота:

1. Підібрати цікавий за змістом текст (літературний твір має захоплювати і читача і слухача, бути зрозумілим, тобто відповідати віку дитини)

2. Визначити головну ідею твору, його основну думку

3. Скласти партитуру тексту:

- Поділити текст на частини (експозиція, зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка)

- Визначити основний тон твору, інтонації, з якими читатиметься текст (розповідно-зацікавлена, питально-цікава, незадоволена, радісна, сумна, жартівлива тощо…)

- Проставити позначки пауз, інтонацій і логічного наголосу

4. Продумати запитання до дітей за змістом твору

5. Продумати вправи і завдання відповідно до теми і мети заняття

6. Підібрати ілюстративний і наочний матеріал.

Технологія осмислення літературних творів і складання за їх змістом моделей для подальшої роботи з дітьми є авторською технологією педагогічного колективу дошкільного навчального закладу «Ялинка» м. Бровари Київської області, 26 оригінальних авторських моделей вміщені у посібнику «Формування у дітей основ світобачення за літературними творами В. Сухомлинського», який рекомендований Міністерством освіти і науки України для використання у дошкільних навчальних закладах.

Кожна модель складається із змістових блоків, які наочно ілюструють логічно-смислові зв’язки у текстах, задають вектори комплексного розв’язання освітніх завдань із різних ліній розвитку (пізнавального, морального, ціннісного, креативного, мовленнєвого), пропонують окремі інструменти освітнього впливу (ігри, ігрові вправи, бесіди). Модель осмислення літературного твору складається із характеристики основних персонажів і подій, запитань до дітей, дидактичних і мовленнєвих ігор, підібраних прислів’їв, приказок, висновку. Це своєрідна схема, орієнтовний план, який визначає основні етапи аналізу твору, допомагає визначити ефективні методи і прийоми навчання.

Блочна структура моделей дає можливість дозувати освітній матеріал у часі в процесі організації дитячого буття домірно віку, індивідуальної ситуації розвитку, здібностям, потребам, інтересам окремих дітей і колективу вихованців. Так, за кожним блоком можна провести міні-заняття фронтально, з невеликою підгрупою дітей чи індивідуально, організувати цікаву бесіду, обговорення описаної ситуації, поведінки, висловлювань персонажів.

Як скласти модель осмислення літературного твору?

1. прочитати уважно твір.

2. визначити головну думку (ідею, мораль) твору.

3. визначити основних героїв, їх дії (позитивні/негативні)

4. визначити основні події, їх характер (сприятливий/несприятливий)

5. визначити стан природи, погоди (якщо описується в творі)

6. визначити зв’язки між подіями, героями до чого призвели, що сталося, які наслідки

7. згрупувати героїв, події, ознаки

8. взаємозв’язки позначити стрілками

9. продумати запитання до дітей

10. підібрати прислів’я, приказки

11. підібрати дидактичні ігри, вправи для закріплення вивченого матеріалу (морально-етичних норм, природніх явищ, правил поведінки тощо.)